<< Главная страница

ТричI менI являлася любов



Категории Iван Франко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Тричi менi являлася любов. Одна несмiла, як лiлея бiла, З зiтхання й мрiй уткана, iз обснов Срiблястих, мов метелик, пiдлетiла. Купав ïï в рожевих блисках май, На пурпуровiй хмарi вранцi сiла I бачила довкола рай i рай! Вона була невинна, як дитина, Пахуча, як розцвiлий свiжо гай. Явилась друга — гордая княгиня, Блiда, мов мiсяць, тиха та сумна, Таємна й недоступна, мов святиня. Мене рукою зимною вона Вiдсунула i шепнула таємно: Менi не жить, тож най умру одна! I мовчки щезла там, де вiчно темнно. Явилась третя — женщина чи звiр? Глядиш на неï — i очам приємно, Впивається ïï красою зiр. То разом страх бере, душа холоне I сила розпливається в простiр. Спершу я думав, що бокує, тоне Десь в тiнi, що на мене й не зирне — Та враз мов бухло полум'я червоне. За саме серце вхопила мене, Мов сфiнкс, у душу кiгтями вп'ялилась I смокче кров, i геть спокiй жене. Минали днi, я думав: наситилась, Ослабне, щезне... Та дарма! Дарма! Вона мене й на хвилю не пустилась, Часом на грудi моïй задрiма, Та кiгтями не покида стискати; То знов прокинесь, звiльна пiдiйма Пiвсоннi вiï, мов боïться втрати, I око в око зазира менi. I дивнi iскри починають грати В ïï очах — такi яркi, страшнi, Жагою повнi, що аж серце стине. I разом щось таке в них там на днi Ворушиться солодке, мелодiйне, Що забуваю рани, бiль i страх, В марi тiй бачу рай, добро єдине. I дармо дух мiй, мов у сiтi птах, Трiпочеться! Я чую, ясно чую, Як стелиться менi в безодню шлях I як я ним у пiтьму помандрую.
ТричI менI являлася любов


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация