НАРОДЕ МIЙ, ЗАМУЧЕНИЙ, РОЗБИТИЙ



Категории Iван Франко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1905р.

Оригинал ***Народе мiй, замучений, розбитий, Мов паралiтик той на роздорожжу, Людським презирством, нiби струпом, вкритий! Твоïм будущим душу я тривожу, Вiд сорому яких нащадкiв пiзних Палитиме, заснути я не можу. Невже тобi на таблицях залiзних Записано в сусiдiв бути гноєм, Тяглом у поïздах ïх бистроïздних? Невже повiк удiлом буде твоïм Укрита злiсть, облудлива покiрнiсть Усякому, хто зрадою й розбоєм Тебе скував i заприсяг на вiрнiсть? Невже тобi лиш не судилось дiло, Що б виявило твоïх сил безмiрнiсть? Невже задармо стiльки серць горiло До тебе иайсвятiшою любов'ю, Тобi офiругочи душу й тiло? Задармо край твiй весь политий кров'ю Твоïх борцiв? Йому вже не пишаться У красотi, свободi i здоров'ю? Задармо в словi твойому iскряться. I сила, й м'якiсть, дотеп, i потуга, I все, чим може вгору дух пiдняться? Задармо в пiснi твоïй ллється туга, I смiх дзвiнкий, i жалощi кохання, Надiй i втiхи свiтляная смуга? О нi! Не самi сльози i зiтхання Тобi судились! Вiрю в силу духа I вдень воскресний твойого повстання. О, якби хвилю вдать, що слова слуха, I слово вдать, що в хвилю ту блаженну Вздоровлює й огнем живущим буха! О, якби пiсню вдать палку, вiтхнекну, Що мiлiони порива з собою. Окрилює, веде на путь спасенну! Якби!.. Та нам, знесиленим журбою, Роздертим сумнiвами, битим стидом,— Не нам тебе провадити до бою! Та прийде час, i ти огнистим видом Засяєш у народiв вольних колi, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомiн волi I глянеш, як хазяïн домовитий, По своïй хатi i по своïм полi. Прийми ж сей спiв, хоч тугою повитий. Та повний вiри; хоч гiркий, та вiльний; Твоïй будущинi задаток слiзьми злитий, Твойому генiю мiй скромний дар весiльний. 20 липня
НАРОДЕ МIЙ, ЗАМУЧЕНИЙ, РОЗБИТИЙ