<< Главная страница

КАЗКИ РIПКА



Категории Iван Франко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Був собi дiд Андрушка, а в нього — баба Марушка, а в баби — донечка Мiнка, а в дочки — собачка Хвiнка, а в собачки — товаришка, киця Варварка, а в кицi — вихованка, мишка Сiроманка. Раз весною взяв дiд лопату та мотику, скопав у городi грядку велику, гною трохи наносив, грабельками пiдпушив; зробив пальцем дiрку та й посадив рiпку. Працював дiд немарно: зiйшла рiпка гарно. Щодень iшов дiд у город, набравши води повен рот, свою рiпку поливав, ïй до життя охоти додавав. Росла дiдова рiпка, росла! Зразу така, як мишка, була, потiм, як буряк, потiм, як кулак, потiм, як два, а наприкiнцi стала така, як дiдова голова. Тiшиться дiд, аж не знає, де стати. Час, — каже, — нашу рiпку рвати! Пiшов вiн на город — гуп-гуп! Узяв рiпку за зелений чуб: тягне руками, уперся ногами, — мучився, потiв увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе дiд бабу Марушку: Ходи, бабусю, не лежи, менi рiпку вирвати поможи! Пiшли вони на город — гуп-гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда — за плече. Тягнуть, аж пiт тече. Смикає дiд рiпку за гичку, смикає баба дiда за сорочку, працюють руками, упираються ногами. Промучилися увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе баба дочку Мiнку: Ходи, доню, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи! Пiшли вони на город — гуп-гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда — за сорочку, дочка бабу — за торочку. Тягнуть руками, упираються ногами. Промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе дочка собачку Хвiнку: Ходи, Хвiнко, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи! Пiшли вони на город — гуп-гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда — за сорочку, дочка бабу — за торочку, собачка дочку — за спiдничку. Тягнуть руками, упираються ногами. Промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе собачка кицю Варварку: Ходи, Варварочко, не лежи, нам рiпку вирвати поможи! Пiшли вони на город — гуп-гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда — за сорочку, дочка бабу — за торочку, собачка дочку — за спiдничку, киця собачку — за хвостик. Тягнуть i руками, i зубами, упираються ногами. Промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе киця мишку Сiроманку: Ходи, Сiрочко, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи! Пiшли вони на город — гуп-гуп. Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда — за сорочку, дочка бабу — за торочку, собачка дочку — за спiдничку, киця собачку — за хвостик, мишка кицю — за лапку. Як потягли — та й покотилися. Упала рiпка на дiда Андрушку, дiд — на бабу Марушку, баба — на дочку Мiнку, дочка — на собачку Хвiнку, собачка — на кицю Варварку, а мишка — шусть у шпарку!
КАЗКИ РIПКА


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация